МХП – міжнародна компанія у сфері харчових та агротехнологій — це не лише один із ключових гравців на українському продовольчому ринку, а й активний інвестор, який трансформує підходи до розвитку галузі через стратегічні поглинання, партнерства та ефективне управління активами. У компанії немає жорстко фіксованої стратегії M&A, натомість є чіткий вектор розвитку: пошук нових можливостей, оцінка перспективності угод і стратегічне планування їх інтеграції в структуру МХП.
Як працює цей процес? Чому компанія інвестує не лише в повні поглинання, а й у партнерства? Які моделі інтеграції застосовуються після закриття угоди? Про ці та інші аспекти M&A-стратегії Світлана Щербатюк, керівниця напряму супроводження корпоративних угод, iнвестицій та ринків капіталу KPMG в Україні, поговорила із заступником голови правління МХП з інвестиційної діяльності Дмитром Зозулею.
Яким видався 2024 рік для МХП, які досягнення чи події в житті компанії хотіли б відзначити?
— Почнемо з загальнодоступної інформації. Наша компанія традиційно є одним із найбільших платників податків. За 2022-2024 роки, зокрема за період повномасштабного вторгнення ми сплатили майже 18,2 млрд гривень податків на різних рівнях. Це свідчить про стабільний розвиток компанії та її рух у заданому напрямі. З початку повномасштабної війни ми не змінювали свої стратегічні пріоритети: як і раніше, ми фокусуємось на підтримці продовольчої безпеки країни, кулінарному напрямі та міжнародній експансії. Всі ці напрями залишаються у пріоритеті.
Якщо говорити про 2024 рік, то я б зробив два акценти: з точки зору міжнародної експансії, ми провели масштабну роботу щодо дослідження можливостей на закордонних ринках. На локальному ринку в нашій компанії остаточно сформувався внутрішній M&A департамент із повним мандатом на діяльність в Україні.
Ми розвиваємось у двох ключових векторах. Перший — це розширення в зонах нашої експертності. На сьогодні в нас сильні позиції у виробництві м’яса птиці, снеків, м’ясо-ковбасних виробів, заходимо в сегмент овочевої продукції. Деякі сегменти, як-от ринок курятини, досягли піку зростання в Україні. Проте, інші напрями ще мають значний потенціал для розширення. Другий — розширення присутності в кулінарних категоріях. Тут ми робимо ставку на горизонтальну інтеграцію, вихід у нові сегменти ринку та в категорії, де ми ще не представлені.
Як МХП адаптує свою M&A стратегію до геополітичних та економічних змін? Які сфери чи регіони є пріоритетними для вашого зростання через поглинання? Яким чином змінився процес M&A за останні роки?
— Я працюю в компанії п’ять років, з яких «нормальних» часів я не застав — спочатку був COVID-19, а згодом повномасштабна війна, тому можу сказати, що адаптивність — це наш стиль життя. Основний принцип МХП незмінний: ми — українська компанія, віримо в майбутнє України і продовжуємо інвестувати тут. В нас ніколи не виникало питання чи інвестувати в Україну. Попри всі події ми це робимо безперервно, робили це навіть протягом 2022 року.
В частині фінансування інвестицій в нас доволі простий підхід: гроші, зароблені в Україні, ми інвестуємо в Україні, фінансування міжнародних проєктів відбувається за рахунок прибутків, що згенеровані за кордоном. Це забезпечує прозорість і зрозумілість наших рішень. Проте валютний контроль та бажання продавців отримати оплату за кордоном суттєво ускладнюють угоди з українськими активами. Якщо в питаннях долей, оцінки чи стратегії розвитку ми гнучкі, то питання оплат при байаутах залишається одним із головних викликів для ринку.
Ще один виклик — неготовність бізнесу працювати у формальному правовому полі. Часто при переході на офіційну модель бізнес виявляється нерентабельним. Ситуацію загострює масове використання ФОП-схем, що створює викривлену конкуренцію. Наш меседж до підприємців простий. Якщо ви хочете капіталізуватись, продати бізнес чи залучити інвестора — ви маєте бути прозорими та зрозумілими. Якщо бізнес-модель не витримує стандартного податкового навантаження — вона не стійка. Країна рухається в бік прозорості, будувати бізнес на несплаті податків буде все складніше. Точно знайдуться ті, хто навчиться вести бізнес «в білу», і вони будуть вигравати в тих, хто не зможе змінитись. «Білі компанії» займуть місце «сірих», вони залучать інвесторів та заберуть собі ринок.
Попри повномасштабну війну та пов’язані з нею ризики, МХП продовжив трансформацію з сировинної у кулінарну компанію й у 2024 році вже придбав компанії в Україні. Які ключові етапи цієї трансформації вже реалізовані? Які виклики та можливості ви бачите в цьому процесі?
— Якщо говорити про справді важливі угоди в Україні за минулий рік, їх було дві — ми придбали логістичну компанію «КТЛ Україна» ти виробника ковбас «Український м’ясний хутір». КТЛ посилила наш логістичний напрям. Логістичні послуги — це окремий бізнес для МХП. Він виріс всередині компанії, але сьогодні «МХП-Логістика» обслуговує і зовнішніх клієнтів. Це повноцінний бізнес-напрям, що конкурує на ринку. Ми вже мали залізничні та автомобільні перевезення, одну з найбільших холодних логістик в країні, а з придбанням КТЛ, додаємо ще й морську. Тобто угода фактично посилює один із бізнес-напрямів у межах екосистеми MХП.
Щодо «Українського м’ясного хутора», то цю угоду багато хто сприйняв некоректно, писали, що MХП придбав Kabanosy. Насправді власник бренду Kabanosy мав два напрями бізнесу — снековий і традиційний м’ясо-ковбасний. Нас цікавив другий напрям, тому що, по-перше, ми вже працюємо в ньому, а по-друге — ми бачимо там великий потенціал зростання. Ринок м’ясопереробки в Україні залишається дуже фрагментованим і має значний потенціал для консолідації. Сьогодні в цій галузі сотні виробників — від великих національних компаній до районних підприємств. Для порівняння, 15 років тому в Польщі була схожа ситуація, але зараз 78% ринку контролюють шість основних гравців. Україна рухається в тому ж напрямі, і є кілька факторів, які сприятимуть укрупненню: поява сильних гравців, які готові до консолідації, зміни у сфері регулювання, включаючи харчову безпеку та оподаткування, а також природний вихід на пенсію власників бізнесів, які починали у 90-х. У підсумку ринок стане більш структурованим. Я вважаю, що його структура на наступному етапі буде така: до десяти національних компаній, 20–30 сильних регіональних гравців, плюс нішеві та крафтові виробники, які працюватимуть у своєму сегменті, але не матимуть значного масштабу. Відповідно з придбанням «Українського м’ясного хутора» ми не просто збільшуємо свій бізнес в МКВ, ми посилюємо регіональну присутність, зокрема на заході України, та робимо крок до цільової структури бізнесу.
З точки зору процесу ця угода була дуже цікавою, адже включала демердж — розділ бізнесу перед угодою. Нам потрібно було виділити м’ясопереробний бізнес із загальної структури, фактично, на місці однієї компанії створити дві, і потім вже одну з них купити. Це зробило угоду доволі складною. Процес тривав дев’ять місяців і пройшов чітко за графіком, завдяки злагодженій роботі як внутрішньої команди, так і нашим партнерам з «ДМИТРУК-ФУДЗ».
Чи планує компанія збільшення своєї присутності на зовнішніх ринках за допомогою M&A? Чи допоможуть такі придбання обійти потенційний протекціонізм і виступати локальним гравцем?
— Зовнішні угоди — ключова частина нашої стратегії. Ми довели, що виходячи на нові ринки, виграємо завдяки ефективності. Це не гіпотеза, а підтверджений досвід. Приклад Perutnina Ptuj: завдяки МХП компанія підвищила виробничу експертизу, змінила організаційну структуру та систему закупівель, впровадила методику ОКR, прискорила диджитал трансформацію — все це підвищило ефективність роботи підприємства. EBITDA компанії зросла з 34 млн доларів США у 2018 році до 91 млн доларів США у 2023 році. Це підтвердило: компанії з нереалізованим потенціалом можуть суттєво зрости завдяки нашій експертизі.
Ми бачимо багато бізнесів, які зіштовхуються з викликами: зміна власників, адаптація до нових ринкових умов, операційна неефективність. Ми готові заходити, покращувати процеси та створювати цінність. MХП — це український дух — міжнародний масштаб. Ми використовуємо нашу експертизу в птахівництві та суміжних сегментах для глобального розширення. Тут ми маємо найбільший потенціал для зростання.
Ви неодноразово зазначали, що не плануєте знижувати темп. Чи можете поділитися додатковими інсайтами щодо того, які саме напрями чи компанії вас цікавлять? Над якими угодами ви наразі працюєте?
— Коментувати угоди, які ще не відбулися, не зовсім правильно, тому що будь-якої миті щось може піти не так. Навіть український досвід це доводить — ти можеш зайти дуже далеко в переговорах, але в останній момент усе може змінитися. А якщо говорити про міжнародний контекст, то таких ризиків ще більше.
З того, що вже у відкритому доступі: ми подали зобов’язуючу пропозицію щодо UVESA — лідера на ринку іспанської харчової промисловості у сфері виробництва м'яса птиці та свинини. Тепер чекаємо на рішення акціонерів. Якщо 50%+ підтримають угоду, перейдемо до наступного етапу.
Як частковий викуп акцій компанії з боку SALIC вплинув на діяльність компанії та як створення спільного підприємства в Саудівській Аравії впливає на вашу глобальну стратегію? Чи розглядаєте ви подібний підхід для інших регіонів?
— Тут важливо розуміти, що SALIC — це такий самий акціонер, як і будь-хто інший, хто купує наші акції на ринку. Разом з тим SALIC — саудівська інвестиційна компанія, що повністю належить Фонду державних інвестицій (PIF) Королівства Саудівська Аравія. Компанія створена для реалізації стратегії продовольчої безпеки країни. Тому ця угода має два важливі аспекти.
Перше — це підтвердження високої оцінки МХП як компанії, адже SALIC є професійним інвестором у сфері продовольства. Ми — суперефективні, але коли це підтверджує один із ключових гравців глобального продовольчого ринку — це хороший сигнал. Другий, і ще, на мій погляд, важливіший момент у поточних геополітичних умовах, SALIC не боїться інвестувати в Україну. Це чіткий сигнал світовому ринку: попри всі ризики, країна залишається привабливою для інвесторів, що додає впевненості та оптимізму. Сподіваюся, це стане першим дзвіночком для ширших інвестицій, особливо у сфері продовольчої безпеки. Україна має потужну ресурсну базу і високий попит на свою продукцію, однак системного залучення міжнародного капіталу поки що немає. Європейські ринки поступово відкриватимуться, а ми будемо ставати частиною глобальних продовольчих ланцюгів не лише як експортер сировини, а й як виробник готової продукції. Це докорінно змінює нашу роль на міжнародній арені. Країни Перської затоки можуть стати ключовими драйверами цього процесу. Вони вже активно інвестують у продовольчі активи по всьому світу, і їхній інтерес до України — питання часу. Для них це не просто бізнес, а частина довгострокової стратегії продовольчої безпеки, що відкриває для нас великі можливості.
Якщо говорити про саму компанію, то для МХП нічого глобально не змінилось. На операційному рівні ніяких змін не відбулось. На стратегічному рівні — теж. Ми як рухались до глобальної кулінарної компанії так і рухаємось. І для засновника та СЕО МХП Юрія Косюка теж не змінилось нічого. Його частка залишилась без змін.
З якими ключовими викликами ви стикаєтеся, працюючи в Україні, і яких, можливо, не мають ваші міжнародні конкуренти? Які фактори потребують найбільшої уваги, а які ризики впливають на операційну діяльність компанії? Як вам вдається справлятися з цими викликами, і які рішення виявилися успішними, а які — ні?
— Ми вже третій рік живемо в умовах повномасштабної війни. Очевидно, що у наших західних конкурентів такої ситуації немає. Але ми продовжуємо вести бізнес, і, якщо винести військові ризики за дужки, то один з ключових викликів — люди.
І тут можна подивитися на це питання з різних боків. По-перше, просто наявність робочої сили: у багатьох регіонах її вже бракує. Далі — кваліфікована робоча сила, адже недостатньо просто мати людей, важливо, щоб вони володіли необхідними навичками. Наступний аспект — реінтеграція ветеранів у цивільну економіку, їхня професійна освіта, адаптація до нових умов. І потім уже більш стратегічний рівень: що буде завтра, яка демографічна ситуація, скільки молодих спеціалістів ми матимемо через 5-10 років.
Другий виклик — це вартість грошей, яка у нас суттєво вища, ніж у наших міжнародних конкурентів. Але, як я вже казав, МХП — досить ефективний бізнес. Ми маємо багато цікавих проєктів, ефект масштабу працює, що створює ще більше можливостей для інвестування. Більше того, у нас всередині компанії досить серйозна конкуренція за інвестиції. Ми навіть підвищуємо внутрішню планку того, що вважається привабливим проєктом, тому що ресурси обмежені, а ідей і можливостей для розвитку — набагато більше. Тож конкуренція за фінансування всередині компанії тільки зростає.
MХП активно інвестує в Україну, розширює присутність на ринку та шукає партнерів для зростання. Чи змінилася ваша стратегія роботи з українськими бізнесами? Які підходи до партнерств і M&A сьогодні є для вас пріоритетними?
— Ще раз наголошу: ми — інвестор в Україну, але це не завжди означає купівлю 100% бізнесу. Ми відкриті до партнерств, адже ринок продуктів харчування значно ширший за нашу поточну присутність. Десь ми можемо розвиватися самостійно, але знаходити партнерів і рухатись разом — це швидше.
Щоб краще зрозуміти потреби бізнесменів, які залучають інвесторів, ми провели дослідження. Говорили з великими та малими компаніями, аналізували міноритарні угоди та повні продажі. Ми хотіли зрозуміти, що для бізнесу важливо у співпраці з інвестором. Зараз ми дуже чітко розуміємо, в чому наша ціннісна пропозиція. Ми знаємо, що маємо робити для партнера, а від яких дій варто утриматись. З одного боку, ми можемо дати партнерам ресурси, ефект масштабу, системність. Інколи навіть ширше бачення потенціалу їхнього бізнесу. Але ми не маємо обмежувати свободу чи керувати партнером. Партнерство — це не найняти людину на роботу. Це допомагати там, де ми можемо, та не заважати там, де він знає, що робить.
Саме тому MХП — не просто інвестор, а стратегічний партнер. Ми допомагаємо бізнесу масштабуватися, виходити на нові ринки та ставати частиною глобальної гри.
